Сьогодні я розповім вам історію про моточок ниток. Чи бачили ви такі моточки в мами, бабусі чи сестрички? Ці ниточки використовують для вишивання.
Народився наш Фіолетовий Моточок на великій фабриці серед інших своїх братиків і сестричок. Їх сортували і пакували в пакетики, коробочки і великі пакунки. Вони солодко спали, притулившись одне до одного голівоньками, поки машини розвозили їх до місця призначення.
Так Фіолетовий Моточок опинився у великому магазині, де продавали різноманітні моточки, катушечки, голочки, бісеринки, наперсточки та все-все інше, призначене для шиття, вишивання. Рукоділля… Він радів, бо з великої вітрини йому було весело розглядати величезну магазинну залу. Але невдовзі Моточок побачив, що з коробочки, в якій він приїхав з фабрики, всіх його братиків і сестричок розкупили. Він залишився сам. Продавець переклав його до іншої коробочки, яка теж стояла на вітрині. Незабаром все повторилось. Інші моточки купували, а його—ні! Фіолетовий Моточок засумував. Потім сталося лихо. Коли його в наступний раз перекладали до іншої коробочки, він сердився і пручався, тому вислизнув з рук Продавця і впав на брудну підлогу. На нього навіть хтось наступив ногою…
Потім дбайлива Прибиральниця підняла бідолаху, ретельно обтрусила і поклала його до великої картонної коробки, яка стояла збоку від вітрини. Фіолетовий Моточок засумував ще більше, адже звідси вже нічого не було видно…
В цю коробку складали моточки з якимись вадами, тому покупці рідко заглядали сюди.
Моточки часто хникали і вередували, навіть сварилися між собою, але Стара Картонна Коробка була дуже терплячою і мудрою, тому могла швидко зупинити всяке непорозуміння.
—Будьте слухняними і вчіться чекати. Ви обов’язково потрапите в чудові руки! Ви призначені дарувати радість!—невтомно повторювала вона.
Фіолетовий Моточок лежав на дні коробки і розмірковував над цими словами. «Як же він може подарувати комусь радість, коли він брудний, непримітний і ні на що непотрібний?» Спочатку він дуже заздрив тим моточкам, яких купували. Але Стара Картонна Коробка так щиро раділа за них, що невдовзі й сам Фіолетовий Моточок перейнявся цією радістю. А через радість за своїх братиків в ньому з’явилася надія, що й для нього настане день перемін…
Одної ночі, коли моточки спокійно спали під кришкою картонної коробки, в магазині почався великий переполох. Сюди заліз якийсь хижий звір з великими зубами. Він наробив шкоди на полицях магазина і, натрапивши на картонну коробку, почав її гризти. Стара Картонна Коробка стійко захищала своїх мешканців, але звір таки прогриз її нижній кутик і вхопив за чубчик Фіолетового Моточка.
Фіолетовий Моточок опирався з усіх сил, бо розумій: якщо звір витягне його з коробки, то потім прогризе ще більшу дірку і знищить всіх його братиків. На щастя, в цей час нагодився сторож. І звіра було переможено! Хазяїн зробив Старій Картонній Коробці прев’язку скочем. І знов поскладав у неї моточки ниток. Він довго з жалем тримав у руках Фіолетовий Моточок.
« І викинути шкода… І кому ж він такий буде потрібний?!» Але таки не викинув, а поклав назад у картонну коробку, на самий верх.
В цей день сталося довгождане! Добрі Руки ніжно взяли Фіолетовий Моточок і сказали:
—Я хочу його у вас купити!
—Вибачте, я тут лише продавець, а не господар —була відповідь. —Тому я не можу запропонувати вам меншу ціну за цей моточок, хоча він брудний і пошкоджений. Може ви підберете щось інше?
—Не хвилюйтесь. Я заплачу належну ціну! — відповіли Добрі Руки. — Він мені дуже потрібний, бо я вже довго шукаю моточок саме такого кольору.
Фіолетовий Моточок в очікуванні лежав на прилавку.
—Прощавай! —гукнула Стара Картонна Коробка. —Я дуже радію за тебе!
—А як же ти? —запитав Фіолетовий Моточок. —Я буду сумувати за тобою, бо я полюбив тебе…
—Дякую. —усміхнулась Коробка. —Довіряй цим Рукам!
Добрі Руки принесли Фіолетовий Моточок додому. Вони пахли ніжним теплом і щирою радістю. Тут Моточкові довелося згадувати слова Старої Картонної Коробки: «Довіряй цим Рукам!» Бо те, що Руки почали робити з ним, було і дивно, і незрозуміло, і неприємно, і навіть боляче…
Спочатку Добрі Руки розправили моточок і почали занурювати його в якусь прозору рідину з білою піною. Вони легенько стискали його і знов занурювали в цю рідину… Духмяні краплинки проникали глибоко в його середину. Фіолетовий Моточок дуже хвилювався, але був певний, що все буде якнайкраще!
Потім його причепили до білої грубої нитки. Він з подивом відчував, як білі краплини зкапують з нього вниз. Здавалось, що він підростає… Було свіжо і солодко.
Невдовзі Фіолетовому Моточку довелося пережити ще одне випробування. Добрі Руки загорнули його в білу тканини і почали… притискати чомось дуже важкенним і гарячим. Це було дуже боляче!
Останнє, що пам’ятає Мотчок: Добрі Руки розділяли його на ниточки і розрізали гострими ножицями. Це було зовсім незрозуміло. Але Фіолетовий Моточок щиро довіряв Добрим Рукам.
Майстриня завершила вишивати свою картину. Вона раділа і була дуже задоволена. Від фіолетового моточка не залишилось жодної ниточки. Всі вони до ладу були вшиті у чудове полотно. Моточка вже не було, але він жив у своїх ниточках новим радісним життям…
Кожен з нас створений Богом неповторним і незамінним, унікальним і пречудовим! І для кожного з нас є своє місце в Його Картині!
Левицька Галина,
Україна
Вірші й прозу писала з дитинства. У вирі життя і турбот моя квітка зів'яла, засохла... В 2003 році я зустріла Ісуса. Я дякую Богові, що Він не раз провів мене долиною смертною і дав нове життя. Дух Святий дає мені натхнення любити, радіти, писати...
Вийшла з друку моя перша книжечка з дитячими християнськими оповіданнями. Українською мовою. Повнокольорова. Замовити можна за тел. 0972665447 Моя сторінка в фейсбуці:
https://www.facebook.com/profile.php?id=100001665337155
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Один день из жизни школы боевых искусств - Наталия Минаева Меч. Это интересно
Древнейшие бронзовые мечи (9-8 вв. до н.э.)
Рубящее и колющее длинноклинковое (до 1,5 м.) оружие с прямым обоюдоострым клинком. Бронзовый меч появился во 2 тысячелетии до н. э., железный - в начале 1 тысячелетия до н.э. Длина их была не более 70 см. Эфес меча состоит из рукояти, гарды (обычно типа крестовина) и головки. У некоторых мечей гарда может иметь форму круга, а головка представлять собой набалдашник. В качестве дополнительных элементов защиты руки отдельные мечи имеют дужки и лангет (небольшой щиток для защиты большого пальца). Рукоять обычно делается из дерева и оплетается проволокой (либо выполняется целиком из металла). Головка представляет собой металлический шарик, который может иметь шляпку (расклепанный конец хвостовика).
Крестовины меча двоякого рода: прямые и с опущенными концами. Меч с крестовинами второго типа наиболее пригодны для рубки с коня. В процессе развития, в зависимости и от оборонительного вооружения, и от приемов боя, форма меча изменялась.
Заподноевропейский меч 15-16 вв.
После падения Римской империи и до выделения рыцарской конницы в главную ударную силу на поле брани, то есть в период с 6 по 10 вв., длинный меч стал массовым оружием во всем регионе. Ведущим типом меча в этот период стал каролингский, названный так в честь правящей во Франции династии Каролингов. Такие мечи, широко распространенные во всей Европе, были длиной 80 - 90 см, шириной 5-6 см и имели прямой клинок, который мог быть как обоюдоострым, так и иметь одностороннюю заточку и скошенное в одну сторону острие.
Скандинавский меч, который еще называют норманским, очень хорошо подходил рослым и физически сильным викингам. Он был достаточно толстым в поперечнике, имел очень массивный противовес (у некоторых мечей размером почти с кулак) и небольшую гарду (или вообще не имел ее). Некоторые мечи имели на навершии крюк или небольшой крюкообразный клинок, которым можно было атаковать противника, уведя в сторону его меч основным клинком.
Мечи 9 - 10 вв. имеют ровный широкий клинок, закругленный к концу, и являются только рубящим оружием. Мечи 11 - 12 вв. с заостренными концами и слегка сужающимися книзу клинками имеют значение не только рубящего оружия, но и колющего. Мечи изготовляли из железа и сварочного булата. В конце 12 в. рукоять меча удлиняется настолько, что позволяет действовать двумя руками. В этот период мечи имеют заточенные у острия клинки, способные проникать сквозь сочленения доспехов.
Ножны у меча деревянные и покрываются кожей или материей и привязываются к поясной портупее на перевязи, каждый конец которой, разрезанный на ремни, образует плетеное кожаное кольцо.
Ремни эти обычно покрыты бархатом, шелком и шиты золотом, а иногда украшены финифтью. К этому времени относится появление рыцарского оружия. Рыцарские мечи выделяются своей красотой, считаясь благородным оружием. В продолжение месяцев их оставляли лежать на алтарях, они участвовали в литургии, их благословляли священники и даже освящали. Лучшие хранились в сокровищницах монастырей под алтарями, на могилах своих бывших владетелей. Им дают имена, как это делалось еще во времена Каролингов; при инвеституре, короновании, посвящении они участвуют в церемонии в силу строго соблюдаемого завета. Их происхождению часто приписывали сверхъестественный характер; некоторые из них якобы обладали волшебными свойствами.
В первой четверти 14 в., после внедрения латного доспеха, клинок рыцарского меча стал длиннее, что увеличивало силу его удара и дистанцию. Так появился полутораручный меч, сначала в Германии, потом - в Англии, затем - в остальных странах Западной Европы.
Европейский меч 14-16 вв.
Классический рыцарский длинный меч окончательно оформился к 13 в. Средняя длина его клинка составляла 75 - 80 см, максимальная - 90 см. меч был плоский, шириной 5 см и имел долы. Гардой служила простая перекладина, дужки которой могли незначительно загибаться вверх. Рукоять, рассчитанная на одну ладонь, имела в длину 10 см. Заканчивалась она навершием-противовесом, которое очень часто использовалось как тайник для хранения какой-нибудь христианской реликвии, повышающей "святость" меча и боевые качества его владельца. Поэтому рыцари навершие в бою не использовали. Вес меча составлял 1,25 - 1,8 кг.
В настоящее время, согласно европейской классификации, под коротким мечом понимается меч длиной до 60 см (2 фута), длинным - от 60 до 115 см (2 - 3,5 фута), полутораручным - 115 - 145 см (3,5 - 4,5 фута), двуручным - больше 5 футов, то есть 152 см. Клинок последнего был шириной 5 - 6 см. Длина его рукояти составляла около 30 см, весил он от 3,5 до 5 кг. Двуручный же "тяжелый меч" весил до 8 кг и мог доходить в длину до 2 м.
Русский меч
На Руси меч являлся дорогостоящим предметом вооружения, часто передавался от отца к сыну. Мечи 10-12 вв. имеют клинок длиной около 100 см, шириной 4 - 6 см, толщиной средней части клинка 3 - 6 мм. Переход в 14 - 15 вв. от кольчуги к наборным доспехам повлиял и на эволюцию меча. Доспехи в бою легче было проколоть, чем разрубить. Поэтому прежнее рубящее действие меча заменяется в 14 в. на колюще-рубящее. Мечи становятся длиннее (до 120 - 140 см). Их рукоять делают большой, крестовину - прямой и длинной (до 26 см). На клинке меча появляются трехрядные долы
